Гараж -> Карлсон – дублер

«Нива» - авто самодостатнє і не потребує якихось особливих доробок. Завдяки конструкторам та проектувальникам, що збудували це авто більш аніж 25 років тому. Тим не менш сотні та тисячі «нивоводів» в усьому світі роблять з «Ниви» автомобіль «під себе», тобто під власні умови експлуатації: ліфтують, ставлять великі колеса, обладнують каркасом безпеки, ставлять мости від «УАЗ»а :), тощо. Звичайно мова йде про «спортсменів». Якщо ви себе до них не відносите, та використовуєте авто за традиційним призначенням, тобто для щоденних поїздок містом, на вихідних - на дачу, іноді, під час відпустки, - у подорож, то таке «знущання» над технікою вам навряд чи знадобиться. Але дещо поліпшити ви також в змозі. Наприклад, забезпечити систему охолодження другим, додатковим вентилятором. (Зрозуміло, що мова йде про карбюраторні моделі, оскільки інжекторні версії вже з заводу йдуть з двохмоторним блоком електровентиляторів.) Така модернізація, по-перше, не дасть двигуну перегріватися у спекотних літніх пробках під час їзди по місту, знизить тепловий режим під час важкої роботи на малій швидкості – наприклад в горах та на оффроаді. А по-друге, знадобиться шукачам пригод, на шляху яких спокійно можуть зустрітися не тільки глибокі колії та болота, а і всілякі водні перепони, долати які доведеться вбрід. Демонтований штатний механічний вентилятор та примусово виключений додатковий електричний виключають в такому режимі можливість забризкування системи запалювання і відповідно збільшать можливості машини в цілому. Тільки не забувайте, що «Нива» - це не підводний човен і навіть не «УАЗ». Для дійсно серйозних перепон знадобиться цілий комплекс доробок, з яких додатковий вентилятор – лише перший крок, але його колись треба робити. Почнемо. Зайдіть на будь-який авторинок або автомагазин та купіть вентилятор охолодження радіатора в зборі з кожухом від звичайної «дев’ятки». Ще як мінімум знадобиться: дроти з поперечним перерізом не менше 2.5 мм2, саме звичайне реле з «вушком», трьохпозиційна кнопка з намальованим пропелером та фурнітура – клеми та колодки. Приложіть кожух вентилятора до того місця, де він буде закріплений – у лівій вільній частині радіатора. На одному з кутів кожуха є прямокутний виріз, він має бути зорієнтований навпроти краника зливу охолоджуючої рідини з радіатора, тобто має бути зліва знизу по ходу руху автомобіля. Зрозумів, як все має бути встановлено, починайте виготовляти кронштейни. Достатньо двох – трьох однакових зліва, зверху та знизу, та одного в правому верхньому куті. Кронштейни виготовляються зі стальної смуги 4х25 мм. Зверніть увагу, що довжина кронштейнів повинна забезпечувати гарантований зазор між радіатором та вентилятором порядка5-8 мм. В точках кріплення свердлимо отвори та нарізаємо різьбу М8. Робимо відповідні отвори в кожусі вентилятора та передній стінці кузова (для цього доведеться зняти декоративну решітку, викрутивши шість гвинтів) Використовуємо для закріплення верхнього кронштейна існуюче в правому верхньому куті кожуха відігнуте «вухо» з отвором. Цей кронштейн повинен огинати радіатор, не дотикаючись до нього, та кріпитися на верхній кромці передньої стінки кузова. Якщо все вийшло, то з механікою покінчено, переходимо до електрики. Взявши два дроти (краще кольорових, наприклад червоний та синій, щоби потім не заплутатись), встановлюємо на них з’єднуючу «фішку», відповідну колодці на дротах вентилятора. Прокладаємо дроти по ніші лівого бризковика, підмотав їх до штатного джгута ізолентою або підчепив спеціальними пластиковими хомутами. Реле керування «вішаємо» на любий заземлений болт на стінці переднього відсіку. Зручно скористатись, наприклад, кріпленням бачка з гальмівною рідиною. Сюди ж підводимо один з виводів обмотки реле та «нульовий» дріт від вентилятора. До речі в продажу є колодки з контактами для реле, їх використання надасть саморобці фірмовий вигляд. Другий вентиляторний дріт йде на один з «силових» контактів реле. Інший «силовий» вихід реле заводиться в салон та підключається до вільного запобіжника ( на ньому повинні бути постійні 12 вольт). Від вільного контакту обмотки реле також проводимо дріт в салон та підключаємо його до контакту перемикача, який вставляємо у вільне гніздо на консолі. На інший контакт перемикача підводимо «плюс» після замка запалювання, взяв його (жовтий провід з синьою смугою) від однієї з сусідніх клавіш. Звідси ж беремо живлення для мініатюрної лампи індикації ввімкнення. Якщо монтаж виконано акуратно, система повинна запрацювати одразу ж. Для більшості користувачів її достатньо, але якщо є бажання, то є можливість доповнити її автоматикою ввімкнення. Для цього у верхній патрубок радіатора врізається Т-образний металевий патрубок від системи охолодження «Газелі», в який ввертається «класичний» температурний датчик (температура спрацьовування 87-92*С). Дроти від датчика прокладаємо в джгут. Контакти трьохпозиційної клавіші керування комутуються таким чином, щоб перше положення відповідало вимкненому стану системи, друге – автоматичному режиму, коли момент ввімкнення вентилятора визначається температурним датчиком, третє – примусове ввімкнення вентилятора, при якому загоряється лампа індикації. На жаль, встановивши додатковий вентилятор, окрім зручностей, приготуйтесь до складностей регулювання кута випередження запалювання. Виходи: перший – пристосуватись, це не завжди зручно, але можливо, та другий – тимчасовий демонтаж пристрою, для чого треба відкрутити всього три болта.


Автор : Сергій Груздєв, Журнал «Club 4x4» Серпень 2004	01.09.2005