Жесть-трофи

[Mazzy]

Трошки з запізненням але інформую що Жесть команда таки пройшла і склеїла докупки 3 хребта
на кордоні Ченівецької та Франківської областей і разом з друзями вирушаєм в 4-денний рейд
по живописним краєвидам.

Старт:
в 13-00 23.09.2010р.
с.Селятин, Путильського р-ну, Чернівецької обл..
Координати :
47.864786°N
25.208270°Е

Зв’язок:
CB 15”D”,
PMR 5/0,
УКВ 436,05625

Обіцяють багато м"яса і жесті:)
зв"язок з жестью 0503711123

P/S/ да, МТ і шноркель спростять життя.

[Katonych]

Любі друзі, це просто свиньство викладати таку інфу всього за два дні до старту!

[Mazzy]

Ми-ж не хотіли збивати людей з культового міроприємства.
А тобі завжди раді, коли приїдеш??

[Максимилиан]

сидели бы уже тихо, не тревожили
не дразнили бы и не навевали ужосы от безисходности
грусть - капец
только что позвонил "АБ"
они с Семеновым так и да добрались до киева
боюсь с ними завтра встречаться, чувствую что кинут меня в патруль
привяжут ремнями и привезут в карпаты, в лапы Жэсти
и будет мне там борщ

а как бы я хотел...

[Katonych]

Ми-ж не хотіли збивати людей з культового міроприємства.
А тобі завжди раді, коли приїдеш??

Виглядає так, що десь під новий рік лише зможу. Тобто до листопаду взагалі ніяк, а далі - можу, напевно, ще-б якусь поїздку в Карпати під це підігнати, щоб на пару днів..

[AM]

Дуже дякую вам хлопці за гарний маршрут. Було все одному наборі - крєнові крєни, круті підйоми-спуски, колії по коліна, багно, несамовиті краєвиди, свіжеприготоване мясо, свіжі гриби, ну і звичайно Борщ. Насправді словами важко передати всю повноту емоцій, але було дійсно класно.

ПС. І перепрошую що заставив вас похвилюватись за моє повернення - був замаханий семигодинною їздою зі швидкістю 50 км з Розтоків до Львова (за них десь 40 км без колодок) і завтикав повідомити. Доїхав нормально. Накрився задній правий підшипник (добре що не вклинив по дорозі). Дякую за допомогу. Пацани - ви МЕГА. Сльози мєшают гаваріть.

[марік]

Харош душу травити викладацте вже фотки

[AM]

Ось пару фоток (всього маю дуже мал фото, але те що є).
http://picasaweb.google.com.ua/MulyakAn ... directlink
Згодом зроблю відео, але там теж не багато. Треба, щоб викладали решта людей, в них було реально багато.

[Mazzy]

Вийшло краще ніж ми сподівались, справді.
Інтернаціональна команда збиралась майже два дні, всі заночували в Ігора на Руській, чекали нас з Вертою і Уфу, але Тараса розвернули обставини ще в дорозі а Андрюха від Толстяка з Рахова манівцями заїхав до нас аж під 4 ранку мертвий в дим. Але на ранок ми наздогнали всю команду на Памірі, в компанії з шаленим бодуном але давольних як слони.


Жесть хоч і не пам"ятав про це, але він наспрвді дав куполам друге життя, пожертвувавши стропою і реанімувавши застиглі механізми зробили МЕГА тарзанку, на яку дуже охоче позаскакували дітлахи яких привезли зранку туда. Насправді це було перше і останнє відвідуване місце зі всього маршруту. Але це місце вражає масштабом, двоповерхові будинки в яких жили офіцери разом із сім"ями (одного ми поблизу навіть знайшли:)
Далі крутий але нескладний спуск і дорожка на Перкалаб з його джерелами і кляузами.




З цього моменту і починається офройд на 3 дні Фотки абсолютно не передають кути підйомів, але порвані троси і нивка яку тягнули годину через блок приблизно дають уяву підйому. Правда дууууже заканало з погодою. І гогодзами. Білих майже не було, але поки чекали нивку забезпечили всю експедицію польскими, такими міцненькими і підпаленими сонцем.




Ліс, гриби, і відкривається вигляд з хребта, їхати стає дуже тяжко бо народ застряє безперервно не в болоті а на фотосессії. В цьому місці прямісінько на хребті сама живописна зі всіх мною бачених сироварень, начорно, без комина, з подвійним засолом, в трьох варіантах, короче хочеш не хочеш а починаєш гребти ту бринзу цілими буцами. Ще минулий раз господарі нам не здивувались, і кинули крамольну фразу: "да тут недавно і поляки на джипах проїзджали" на що ми зраділи бо по ідеї пхались всліпу. На що він додав "десь 4 роки тому"




Хребет Прилучний нас зустрів супер краєвидом, але що мене тут шалено дивує - десятки гір висотою понад 1500 метрів просто без назв. Місцеві їх пообзивали, але на картах я не знайшов навіть на 500-ках. Перед нами до кінця дня були ще два СУ - "Анжелин ліс" і "акваріум". Перший настільки незручний що сповзаєш реально на підножці, Уфу шалено переживав за виступаючі елементи на свому паджеріку, бо враження що тупо обдираєш дверку і так метрів 300.




Акваріум просто трясовина по якій колись проповзли 130 ЗІЛи, їхні сліди виповзають на затяжну полонину, доповзають до середини і розвертаються. Там же ми тягнули троси прямо по медвежих слідах розміром з долоню. Я не полюю, і не можу визначити наскільки це крупна тварюка, але запалу нам додало.
Не розумію як болото може триматись на схилі хребта і не висихати навіть сонячними днями, але те що не було дощу дало нам фору і до вечора ми вже були на завітному хребті Пнев"є. Правда на діагональному звісі Жесть таки порвав передній привід, і настрій що він мусить зповзати вниз на слідуючий день гнітила так що навіть напитись не змогли порядно.




Коли восени зранку вилазиш з намета і бачиш синє небо, абалдєнний краєвид і чуєш смак свіжо-запареної кави, то відразу вирішуєш - ну і фігня це все - АЛГА! Будем тягнути Жесть по черзі. В Жесті в свою чергу відкрилась чакра і він згадав що в кунгу притаїлась цепочка, ще майже неїжджена. І м"яско приємно покипує в казанку, і пивом так приємно зашліфовується післявчорашній дискомфорт... короче життя налагоджується!




і не тільки життя налагоджується, але що головне - ЖЕСТЬ продовжується. Цепура дала свій ефект, ми Жесть тягнули найменше, хоч спец-діляночок було 6 штучок і кожна прекрасна по своєму. Тут як правило самі болотця з коліями від 130-тих, і якби не оббігали весь ліс і не знайшли просіку поперек хребта то тягнулись би там ще дотепер. Особливість цих місць така, що якщо ти стаєш по серйозному, то евакуюватись нема куда в принципі. Єдиний з"їзд той який і запланований "обратной дороги нет"(с). І до нього два дня жесті.




З часом до пейзажу звикаєш і він перестає затримувати колону безкінечними фотосетами і ти рухаєшся до запланованої стоянки в самому ейфорійному місці на цьому хребті. Разом з тим аж потім по приїзді усвідомлюєш що провів два дня в космосі, а мілліон фотографій не передають навіть 100-ї долі того об"єму що тебе оточував безперевно.
Дядя Жесть провів мастер клас по збиранню гогодзів і вся рослинність такої консистенції та кольору що просто валишся пузом і ротом хапаєш ягоди які вже не лізуть.






Прямо на хребті на висоті 1560м знаходиться мікро - монастир до якого навіть під"їзд реальний СУ. Він розташувався на відгалуженні від основного хребта так ніби місце вибирали до фотографії.
Ні води ні електрики ні доріг. Табір розбили на розгалуженні перед монастирем, і по-правді не поперлись туда просто по стану здоров"я. Вирішили зранку буде ліпше.




Місце справді має шалену енергетику. Але цим одним ситий не будеш, так як продуктів лишилось ще на 3 експедиції - вирішили вдарити по м"ясу. Тим більше цьогорічне Жесть-трофі мало символічну назву "Мясной приступ" да і стояли ми під вершиною гори Мясний Приступ. І коли баранина, борщ, ребра, мамалига, солена червона рибка (і т.д. всі знають як в Жесті буває кулінарний припадок) було на столі - вийшов Славік напів/білий як стіна з ЄДИНОЮ і останньою пляшкою білої зі словами - "ми її в очі закапувати будем чи що???"
Експедиція була на грані зриву. І тоді було прийнято екстремальне рішення зходити перехреститись таки сьогодні. Ви не повірите, але нам це вдалось. Це окрема історія, але була і горілка і посвята стола і гарна нічна бесіда з єдиним монахом, отцем Тітом. Це навіть не жесть...




Останній день почався з неймовірної подвійної веселки, яку я не маю на фотках але ніби Серьога знімав це - скинь, пліз сюда. Має бути просто бомба. Зранку ми таки прийшли і сотворили молебен, залишили провіант і пожертви, посвятили машинки і простились з Отцем як з давнім другом.



Весь день був суцільниа спецділянка спуск з хребта. Якщо на 35-ках то ніби нічого складного. Але виглядає супер - русло річки розділено суцільним бетонним бортом, який напевно колись відділяв якусь дорогу від річки. Зараз це суцільне русло з обох боків засипане принесеними водою кусками бревен. І хоч ми її місяць тому прочистили бензопилами цей раз без хай-джеків не обійшлось. Спуск займає пів дня і ще пів дня щоб вибратись на цивілізацію. Уфу стер колодки за пару днів до метала, ще добавляв екстриму постійно виючий підшипник, Жесть без преднього моста, я без предка ще на старті, обірвані пороги, відірваний захист, і тд - іщо є визначним- ЦЕ ВСЕ взагалі нікому навіть на грам не зіпсуло настрою!










Всім командам шалена подяка що підтримали і приїхали, а дехто промчався 1300 км на це міроприємство - Огромний Респект.
P.S. Б..я, Жесть, а теперь ты переводи это все на русский, я забыл екипаж АБ не читает по укр. Сорри АБ, он переведет!

[іллі4]

МЄГО ЖЕСТЬ!!! МЕГО БОРЩ!!! молодці!!!

[s.pal]

Просто СУПЕР!
Фотки класні і покатуха по тексту класна!!!
І ще сподобалась Нивка червона. Цікаво як вона себе вела в дорозі.
Респект і Уважуха!

[Mazzy]

Нивка типу спецзамовлення з Тольяті, виготовлена там зі всіма кузовними деталями, подвійними амортизаторами, підсилена підвіска і т.д. Але має шалений мінус- двігло 1,7 на першій пониженій при дуже крутих кутах під"йму просто не витягує. Ну і кліренс.. Але в загальному як для нивки то просто супер.

[Romi2121]

Вона із Ужгорода, тобто якийсь час була в "Саламандрі". Бачив як їде. Як на мене, головні пари треба міняти, і чуть менші колеса поставити, а то двигуна там ну аж ніяк не вистачало.
А міста там пречудесні!!! З погодою вам дуже пощастило, краєвиди неймовірної краси! Коли їздив там, то на жаль їхали в дощову погоду...
Тому варто знову туди поїхати!

[Sashko]

Вона із Ужгорода, тобто якийсь час була в "Саламандрі".

Ага. Міша на ній їздив (Кордон 2006)
http://offroad.lviv.ua/photo.php?id=1884

Як на мене, головні пари треба міняти

Як варіант - редуктора з ВАЗ 2102(04) поставити.

Фотки СУПЕР! З погодкою чудово всім ЗАКАНАЛО!

[Monja]

Мав честь бути з Жестью і Маззі в розвідці цього маршруту на власному авто. Розвідка припала після дощової погоди, то ж довелось поморочитись на BF A\T і пережити відчуття "слабого звена" . Після поїздки "торкнуло" мене тоді здорово і невідпускало днів зо п"ять . Цього разу був штурманом/водієм на іншому авто, яке забезпечило відносно легке проходження вже добре відомого маршруту. Але все одно: знову "торкнуло" і тримає... цього разу від гарного товариства , розваг на "Памірі", мальовничої природи (хоча в тих краях не перший раз) та добування оковитої в монастирі (про це Маззі обіцяв окремо розказати). Хочу подякувати Ігореві (Нива) за надану чудову стартову базу (200 м від кордону з Євросоюзом ), Жесть і Маззі за організацію. А також всім решта учасникам рейду за чудовий настрій.
Сподіваюсь на повтореня подібних рейдів. Хто не поїхав - бага-а-а-то втратив...